Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсіяні: Витайте.

Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,

знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;

терпіннє ж нехай мав звершене діло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.

Коли ж у кого з вас недостав премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всім щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.

Нехай же просить вірою, нічого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбивав.

Нехай бо не думав такий чоловік, що прийме що від Бога.

Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.

Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,

а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.

Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.

Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.

Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокутує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нікого.

Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.

Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.

Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.

Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.

Схотів бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.

Тим же, браттє моє любе, нехай і буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.

Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.

Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.

Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.

Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.

Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.

Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробував в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель діла; такий буде щасливий у дїланню своїм.

Коли хто думав, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.

Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.