А Йов відповів та й сказав:

„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?

Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!

Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.

Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?

Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!

Ось „ґвалт!“ я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!

Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!

Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!

Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.

І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:

полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.

Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,

мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.

Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.

Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.

Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.

Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.

Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.

До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.

Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!

Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?

О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,

коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!

Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху

цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!

Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“

то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“