Як вертався Госпо́дь із поло́ном Сіону, то були́ ми немо́в би у сні. Наші у́ста тоді були́ повні весе́лощів, а язик наш — співа́ння! Казали тоді між наро́дами: Велике вчини́в Господь з ними!“