Павел апостол (не від людей і не через чоловіка, а через Ісуса Христа й Бога Отця, що воскресив Його з мертвих),

і все браттє, що зо мною, церквам Галацьким:

Благодать вам і мир од Бога Отця і від Господа вашого Ісуса Христа,

що віддав себе за гріхи наші, щоб збавити нас від сього віку лукавого, по волї Бога й Отця нашого,

котрому слава на віки вічні. Амінь.

Дивуюсь, що так скоро одвернулись від покликавшого вас благодаттю Христовою на друге благовістє.

Воно то не друге, та в такі, що вами колотять, і хочуть перевернути благовістє Христове.

Та, коли б і ми або ангел з неба проповідував вам більш того, що ми проповідували вам, нехай буде анатема.

Як перше рекли ми, так і тепер глаголю: коли хто благовіствує вам більш того, що ви прийняли, нехай буде анатема.

Бо чи людей я тепер впевняю (шукаю), чи Бога? чи людям шукаю вгодити? Бо коли б я ще людям угождав, то не був би слугою Христовим.

Звіщаю ж вам, браттє, що благовістє, благовіщене від мене, не єсть по чоловіку.

Анї бо від чоловіка не прийняв я його, анї не навчивсь, а через одкриттє Ісуса Христа.

Чували бо про життє мов колись у Жидівстві, що без міри гонив я церкву Божу, та руйнував її,

і передував я в Жидівстві перед многими ровесниками народу мого, будучи аж надто ревнителем отцївських моїх переказів.

Як же зводив Бог, що вибрав мене від утроби матери моєї, і покликав мене благодаттю своєю,

відкрити в менї Сина свого, щоб я благовіствував Його між поганами, то зараз не радивсь я з тїлом і кровю,

анї не вийшов у Єрусалим до тих, що були апостолами перш мене, а пійшов у Аравию, та й знов вернувсь у Дамаск.

Потім через три роки пійшов я в Єрусалим, щоб побачитись із Петром, і пробув у нього пятнайцять день.

Инших же апостолів я не видїв, тільки Якова, брата Господнього.

Що ж пишу до вас, ось вам перед Богом, що не обманюю.

Потім ходив я в сторони Сирські і Киликийські,

був же незнаний лицем церквам Жидівським у Христї,

а тільки чували, що гонивший нас колись тепер благовіствуе віру, що колись руйнував,

і прославляли у мені Бога.