WeBible

1 - Були ж у церкві, що була в Антиохиї, деякі пророки та вчителі: Варнава та Симеон, званий Нигером, та Лукий Киринейський, та Манаіл, зрощений з Іродом четверовластником, та Савло.

2 - Як же служили Господеві та постили, рече Дух сьвятий: Відлучіть мені Варнаву та Савла на діло, до котрого покликав я їх.

3 - Тоді вони, попостивши та помолившись і положивши руки на них, відпустили їх.

4 - Вони ж, послані від Духа сьвятого, прийшли у Селевкию, а звідтіля відплили в Кипр.

5 - І, бувши в Саламинї, проповідували слово Боже по школах Жидівських , мали ж і Йоана за слугу.

6 - Пройшовши ж остров аж до Пафи, знайшли одного чарівника, Жидівського лжепророка, на ймя Вар-Ісуса,

7 - котрий був у старости Сергія Павла, чоловіка розумного. Сей, покликавши Варнаву та Савла, бажав слухати слово Боже.

8 - Противив ся ж їм Єлима чарівник (так бо перекладаєть ся імя його), шукаючи одвернути старосту од віри.

9 - Савло ж, - (він же) й Павел, сповнившись сьвятим Духом, і подивившись на него,

10 - сказав: Ой ти, повний усякого підступу і всякого зла, сину дияволів, вороже всякої правди! чи (нїколи) не перестанеш розвертати праві дороги Господні?

11 - Оце ж рука Господня на тебе, й будеш слїпий, і не бачити меш сонця до часу. І зараз обняв його туман і темрява й слоняючись (мацяючи) шукав, хто б його провів за руку.

12 - Тодї видївши староста, що сталось, увірував, дивуючись наукою Господньою.

13 - Пустивши ся ж із Пафи ті, що круг Павла, прийшли в Пергию Панфилську; Йоан же, відлучившись від них, вернувсь у Єрусалим.

14 - Вони ж, перейшовши з Пергиї, прибули в Антиохию Писидийську, і ввійшовши в школу субітнього дня, посідали.

15 - Як же прочитано з закону та пророків, післала старшина шкільна до них, говорячи: Мужі брати, коли маєте слово утїшення до людей, то промовте.

16 - Вставши ж Павел і повівши рукою, рече: Мужі Ізраїлські і богобоязливі, слухайте:

17 - Бог народу Ізраїлського вибрав отців наших, і підняв угору народ, як був він захожим у землї Єгипецькій, і рамям високим вивів їх з неї.

18 - І до сорока літ годував їх у пустині.

19 - А зруйнувавши, сїм народів у землї Канаанській, попаював їм землю їх.

20 - А після сього лїт з чотириста й пятьдесять давав (їм) суддів до Самуїла пророка.

21 - А потім забажали вони царя, і дав їм Бог Саула, сина Кисового, чоловіка з роду Веняминового, на сорок лїт.

22 - А відсунувши його, підняв їм Давида за царя, котрому сьвідкуючи, рече: Знайшов я Давида сина Єссеєвого, чоловіка по серцю моєму, котрий вчинить усю волю мою.

23 - Із його ж насіння підняв Бог по обітуванню Ізраїлеві Спаситедя Ісуса,

24 - перед котрого приходом проповідував Йоан хрещеннє покаяння всьому народові Ізраїлевому.

25 - Сповнивши ж Йоан путь свій, рече: Хто я, думаєте ви? Се не я. А ось іде за мною, котрому я недостоєн обувє ніг розвязати.

26 - Мужі брати, синове роду Авраамового, і всі богобоязливі між вами, вам слово спасення сього послано.

27 - Ті бо, що жили в Єрусалимі, і князї їх, не зрозумівши сього і голосів пророчих, читаних що - суботи, сповнили їх, осудивши Його,

28 - і, не знайшовши нїякої вини смерти, просили Пилата убити Його.

29 - Як же скінчилось усе, що пре Него писано, знявши з дерева, положили у гробі;

30 - Бог же воскресив Його з мертвих,

31 - Многі днї являв ся Він тим, що поприходили з Ним з Галилеї в Єрусалим; вони сьвідки Його перед людьми.

32 - А ми вам благовіствуємо обітуваннє, дане отцям,

33 - що його Бог сповнив нам, дітям їх, піднявши Ісуса, як і в другій псальмі написано: Син мій єси Ти; я сьогодні родив Тебе.

34 - А що воскресив Його з мертвих, так, що більш не вернеть ся на зотлїннє, то так глаголав: дам вам сьвятий Давидів завіт.

35 - Тим і в иншій (псальмі) глаголе: Не даси Сьвятому твоєму видїти зотлїння.

36 - Давид бо, послуживши своєму родові, Божою волею уснув, і положено його до батьків його, і ввидїв зотлїннє;

37 - Той же, що Його Бог підняв, не видїв зотлїння.

38 - Відоме ж нехай буде вам, мужі к брати, що через Него вам прощеннє гріхів проповідуєть ся;

39 - і від чого не могли ви у законі :, Мойсейовім справдити ся, у Тому всякий віруючий оправдуєть ся.

40 - Гледїть же, щоб не прийшло на вас те, що сказано в пророків:

41 - Дивіть ся, гордівники, та дивуйтесь, та й пощезайте, бо дїло роблю я в днї ваші, діло, котрому не увірили б, коли б хто розказував вам.

42 - Як же виходили вони з школи, просили їх погане, щоб і другої суботи говорили слова сї.

43 - Як же розійшлась школа, тоді многі з Жидів і побожних нововірцїв ішли слїдом за Павлом та Варнавою, котрі, розмовляючи з ними, напоминали їх, щоб пробували в благодатї Божій.

44 - А другої суботи мало не ввесь город зібрав ся слухати слово Боже.

45 - Видївши ж Жиди народ, сповнились завистю, і перечили речам Павла та хулили.

46 - Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган.

47 - Так бо заповів нам Господь: Я поставив тебе сьвітлом поганам, щоб був ти на спасеннє до краю землї.

48 - Слухаючи ж погане, зраділи, і прославляли слово Господнє, і увірували, скільки було їх призначено до вічнього життя.

49 - Розносило ся ж слово Боже по всій тій сторонї.

50 - Жиди ж наустили побожних та І поважних жінок і перших у городі, і підняли гоненнє на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із гряниць своїх.

51 - Вони ж обтрусивши порох од ніг своїх на них, пійшли в Іконию.

52 - Ученики ж сповнились радощами та сьвятим Духом.