WeBible

1 - Якже присуджено, щоб плисти нам в Італию, то передано Павла і деяких инших вязників сотникові, на ймя Юдию, Августової роти.

2 - І, ввійшовши в корабель Адрамицький, маючи плисти попри місця Азийські, пустились ми з Аристархом Македонцем із Солуня, що був з нами.

3 - А другого дня пристали в Сидонї. Й обходив ся Юлий ласкаво з Павлом, і дозволив ходити до другів, щоб дізнати їх піклування.

4 - А відчаливши звідтіля, поплили до Кипра; бо вітри були противні.

5 - І, перепливши море, що проти Киликиї та ПамФилиї, прибули в Мири Ликийські.

6 - А там знайшовши сотник корабель Александрииський, що плив в Італию, посадив нас на него.

7 - Многі ж днї помалу пливучи і ледві бувши проти Книда, тим що не допускав нас вітер, приплили ми під, Крит проти Салмона,

8 - і, ледві минувши його, прибули на врочище Гарна пристань, від котрого був близько город Ласей.

9 - Як же доволї часу минуло й було вже непевне плаваннє, тим що вже піст минув, то радив Павел,

10 - кажучи їм: Люде, я бачу, що з утратою і з великою шкодою, не тільки для тягару і для статку, та й для душ наших буде плаваннє.

11 - Сотник же керманичеві і властителеві корабля довіряв більш, ніж тому, що сказав Павел.

12 - Як же пристань не була вигідна на зимуваннє, то більше їх давали раду пуститись ізвідтіля, чи не можна. б як, добравшись до Финикиї, перезимувати в пристані Крицькій, що лежить між вітром полуденнім і західнїм.

13 - Як же повіяв полуденнїй вітер, то, думаючи, що досягли свого заміру, знявшись поплили мимо Крита.

14 - Та незабаром опісля настиг на них бурний вітер, званий Євроклидон.

15 - Як же підхопило корабля і неможна було противитись вітрові, то віддались ми і носило нас.

16 - На остров же якийсь набігши, званий Кдавда, на силу здолїли удержати човна,

17 - котрий стягнувши, усякого способу добирали, підвязуючи корабля; а боячись упасти в сирть (мілке місце), спустили парус, і так нас носило.

18 - А що вельми буря нами кидала, то назавтра повикидали тягар.

19 - А третього дня своїми руками надібє корабельне викидали.

20 - Як же нї сонце, ні зорі не являлись многі дні, і надягала немала буря, то на останок і вся надїя віднялась, щоб спасти ся нам.

21 - Як же довго не їли ми, то ставши Павел серед них, рече: Люде, треба було, послухавши мене, не відчалювати від Криту, (то) і не здобулись би такої втрати і шкоди.

22 - А тепер благаю вас, бодріть ся; не буде бо погибелї нї одній душі з вас, окрім корабля.

23 - Явив ся бо мені сієї ночи ангел Бога, до котрого я належу й котрому служу,

24 - глаголючи: Не бійсь, Павле: ти мусиш стояти перед кесарем, і ось дарував тобі Бог усіх тих, що плинуть з тобою.

25 - Тим бодріть ся, люде (добрі); вірую бо Богу, що так буде, як сказано мені.

26 - Мусимо бо до острова якогось пристати.

27 - Як же настала чотирнайцята ніч, що носило нас по Адриятицькому морю, коло півночи постерегли корабельники, що близько від них якась земля;

28 - і, змірявши глибиню, знайшли двайцять сяжнїв; трохи ж відпливши і знов змірявши, знайшли сяжнїв пятнайцять.

29 - І, опасуючись, щоб не набігти на гостре місце, кинули з демена (керми) чотири якори і дожидали дня.

30 - Як же корабельники шукали втїкти з корабля, спускаючи човна на море, роблячи вид, ніби хочуть кинути якоря з носу,

31 - сказав Павел сотникові й воїнам: Коли сї не зістануть ся на кораблї, то ви не можете спасти ся.

32 - Тоді воїни пообтинали верівки в човна, та й дали йому впасти.

33 - Як же почало днїти, благав Павел усїх прийняти їжи, говорячи: Сьогодні чотирнайцятий день ви, ждучи, постите, нічого не ївши.

34 - Тим же благаю вас, прийміть їжи; воно бо для вашого спасення; нї в кого бо з вас і волос не впаде з голови.

35 - Сказавши ж се і взявши хлїб, оддав Богу хвалу перед усіма, і переломивши почав їсти.

36 - Тоді повеселішали всі, і вони прийняли їжу.

37 - Було ж нас у кораблї всіх двісті сїмдесять і шість душ.

38 - А наситившись їжею, облегчили корабель, викидаючи пшеницю в море.

39 - Як же настав день, не пізнали землї, загледїли ж затоку якусь, що мала беріг, до котрого нарадились, коли можна, причалити кораблем.

40 - І, витягши якорі, пустились морем, порозвязувавши завязї деменові і піднявши парусок по вітру, прямували до берега.

41 - Попавши ж на місце двоеморське, загрузилй корабля; і перед, застрявши, був нерухомий, а зад розбивало силою филь.

42 - Між воїнами ж стала рада, щоб вязників повбивати, щоб которий випливши, не втік.

43 - Сотник же, хотівши спасти Павла, заборонив їм що загадали, і звелів, щоб ті, хто вміє плавати, перші скочили, і вийшли на землю,

44 - а остальнї, - хто на дошках, а хто на чому з корабля. І сталось так, що всі спаслись на землю.