WeBible

1 - Як же вони промовляли до народу, приступили до них священики та старшина церковна та Садукеї,

2 - сердячись, що вони навчають народ і проповідують в Ісусї воскресеннє з мертвих.

3 - І наложили на них руки, і оддали їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір.

4 - Многі ж з них, що слухали слово, увірували; було ж число людей вірних тисяч з пять.

5 - І сталось, зібрались у ранцї князі їх та старші, та письменники в Єрусалимі,

6 - та Анна архиєрей, та Каяфа, та Йоан, та Александр і скільки було з родини архиєрейської,

7 - і, поставивши їх посерединї, питали: Якою силою, або яким імям, зробили ви се?

8 - Тодї Петр, сповнившись Духом сьвятим, рече до них: Князї людські та старші Ізраїлеві!

9 - коли в нас. оце допитують ся про добре дїло (зроблене) недужому чоловікові, чим сей спас ся,

10 - то нехай знане буде всїм вам і всьому народові Ізраїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви розняли, котрого Бог воскресив з мертвих; Ним сей стоїть перед вами здоровий.

11 - Се камінь, зневажений од вас будівничих, що став ся головою угла;

12 - і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам.

13 - Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом,

14 - і, бачивши чоловіка з ними стоячого сцїленого, не мали нїчого сказати проти.

15 - Звелівши ж їм вийти з ради, радились між собою,

16 - говорячи: Що нам робити з сими людьми? бо велика ознака сталась через них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи.

17 - Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то заказом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нїкому з людей.

18 - І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове.

19 - Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш ніж Бога, - судіть.

20 - Не можна бо нам того, що видїли й що чули, не говорити.

21 - Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нічого, за що б їх покарати, задля народу; бо всі прославляли Бога за те, що стало ся.

22 - Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стада ся ся ознака сцїлення.

23 - Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші.

24 - Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;

25 - котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі?

26 - Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його.

27 - Бо зібрали ся оправдана сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,

28 - зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись.

29 - І нинї. Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє,

30 - і простягай руку Твою на спїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса.

31 - А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою.

32 - Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільне.

33 - І 8 великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх.

34 - Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане,

35 - та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було.

36 - Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин,

37 - мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів.