WeBible

1 - Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.

2 - Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.

3 - Тому воротар одчиняв, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.

4 - як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.

5 - За чужим же не пійдуть, а втікати муть од него, бо не знають голосу чужих.

6 - Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.

7 - Тоді знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.

8 - Всі, скільки прийшло їх перше мене, злодії і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.

9 - Я - двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.

10 - Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.

11 - Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.

12 - Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидав вівцї, та й утікав; а вовк хапа їх, і розсипав вівцї.

13 - Наймит же втїкав, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.

14 - Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.

15 - Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.

16 - І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.

17 - За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.

18 - Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.

19 - Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.

20 - Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?

21 - Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може сліпим очі відкривати?

22 - Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.

23 - І ходив Ісус до церкві у Соломоновім ходнику.

24 - Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.

25 - Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.

26 - Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.

27 - Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.

28 - І я житте вічне даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.

29 - Отець мій, що дав мені, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.

30 - Я і Отець одно.

31 - Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.

32 - Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих діл каменуєте мене?

33 - Відказали йому Жиди, говорячи: За добре діло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.

34 - Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?

35 - Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє,

36 - то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулищ, бо сказав: Я Син Божий?

37 - Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри мені.

38 - Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.

39 - Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,

40 - та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.

41 - І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан ніякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.

42 - І увірували там многі в Него.