WeBible

1 - Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти.

2 - Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє.

3 - Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки.

4 - Не носіть калитки, нї торбини, ні обувя, і нїкого в дорозі не витайте.

5 - У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому;

6 - і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся.

7 - У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що в в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не ходїть од хати до хати.

8 - І в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед, вами,

9 - і сцїляйте в ньому недужих, і кажіть ім: Наближилось до вас царство Боже.

10 - У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть:

11 - І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам; тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже.

12 - Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, ніж городові тому.

13 - Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись.

14 - Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, ніж вам.

15 - І ти, Капернауме, що аж до неба підняв ся, аж у пекло провалиш ся.

16 - Хто слухав вас, мене слухав; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене.

17 - І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє.

18 - Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого.

19 - Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й ніщо вам не шкодити ме.

20 - Тільки ж бо сим не втішайтесь, що духи вам корять ся; втішайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах.

21 - Того часу зрадїв духом Ісус, і рече; Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недоліткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось, перед Тобою.

22 - Усе передане мені від Отця; і нїхто не знав, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.

23 - І, обернувшись до учеників на самоті, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите:

24 - глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотіли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули.

25 - І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічне насліджу?

26 - Він же рече до него: В законі що написано? як читаєш?

27 - Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого.

28 - Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш.

29 - Він же, хотївши справдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближній?

30 - Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один йшов з Єрусалиму в Єрихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, дійшли, зоставивши півмертвого.

31 - Случаєм ійшов якийсь священик дорогою цією, і, побачивши його, пройшов мимо.

32 - Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо.

33 - Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся,

34 - і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його;

35 - а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі.

36 - Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники?

37 - Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тоді йому Ісус: Їди й ти чини так.

38 - Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він у в одно село, жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою.

39 - А була в неї сестра, звана Мария, котра, сівши в ногах у Ісуса, слухала слово Його.

40 - Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала.

41 - Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе,

42 - одного ж треба. Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї.