WeBible

1 - Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,

2 - глаголючи: Один суддя був у якомусь городі, й Бога ж бояв ся, і чоловіка не соромив ся.

3 - Вдовиця ж була одна у городі тім, і прийшла до него, кажучи: Пометись за мене над противником моїм.

4 - І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,

5 - то, що докучав менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.

6 - Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!

7 - Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?

8 - Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?

9 - Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:

10 - Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.

11 - фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.

12 - Я пощу два рази на тиждень, і даю десятину з усього, що придбаю.

13 - А митник, оддалеки ставши, не хотів і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.

14 - Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.

15 - Приносили ж йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.

16 - Ісус же, покликавши їх, рече: Пустіть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.

17 - Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.

18 - І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життв вічне насліджу.

19 - Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один Бог.

20 - Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.

21 - Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.

22 - Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь ійди слїдом за мною.

23 - Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.

24 - Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!

25 - Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.

26 - Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?

27 - Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.

28 - Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.

29 - Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нікого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,

30 - та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життв вічне.

31 - Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через, пророків, Синові чоловічому.

32 - Буде бо виданий поганам, і насьміхатимуть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,

33 - і бивши убють Його; а третього дня воскресне.

34 - А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.

35 - Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидів при дорозї просячи;

36 - чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.

37 - Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.

38 - І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.

39 - А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.

40 - Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,

41 - глаголючи: Що хочеш, щоб вробив тобі? Він же каже: Господи, щоб я прозрів.

42 - А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.

43 - І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.