WeBible

1 - І вставши все множество їх, повели Його до Пилата.

2 - І стали винувата Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертав народ і забороняв кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос - цар.

3 - Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.

4 - Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому.

5 - Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всій Юдеї, почавши від ГалилеЇ аж посї.

6 - Пилат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць,

7 - і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями.

8 - Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся.

9 - Питав же Його словами многими; Він же нічого не відказав йому.

10 - Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його.

11 - Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, сягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові.

12 - Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня; жили бо перше, ворогуючи між собою.

13 - Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ,

14 - каже до них: Привели ви мені чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, ніякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його;

15 - та й нї Ірод; посилав бо Його до вето, й ось нїчого достойного емерти не знайдено в Ньому.

16 - То, покаравши, відпущу Його.

17 - (Треба ж йому було відпускати їм щосьвята одного.)

18 - Закричали ж вони всі разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам і Вараву,

19 - котрого, за якусь бучу, що сталась у городі, і за убийство, вкинуто в темницю.

20 - Знов же Пилат покликнув, хотівши відпустити Ісуса.

21 - Вони ж кричали: Розпни, розпни Його!

22 - Він же втрете каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.

23 - Вони ж намагали голосом великим, просячи Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.

24 - Пилат же присудив, щоб сталось по просьбі їх.

25 - Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.

26 - І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.

27 - Ійшло ж слідом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.

28 - І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по мені, а по собі плачте і по дітях ваших.

29 - Бо ось прийдуть дні, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.

30 - Тоді стануть говорити горам; упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте і нас.

31 - Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?

32 - Ведено ж і инших двох лиходіїв з Ним на смерть.

33 - І, як прийшли на врочище Черепове, там розняли Його й лиходіїв, одного по правиці, а одного по лівиці.

34 - Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.

35 - І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.

36 - Насьміхади ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,

37 - і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.

38 - Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським : Се цар Жидівський.

39 - Один же з повішених лиходіїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!

40 - Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осуді єси?

41 - Та ми по правді; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нічого недоброго не зробив.

42 - І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.

43 - І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогодні зо мною будеш у раю.

44 - Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землі до години девятої.

45 - І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.

46 - І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! Й, се промовивши, зітхнув духа.

47 - Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.

48 - І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.

49 - Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.

50 - І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,

51 - (сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподівавсь царства Божого;

52 - сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусового.

53 - І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висіченому, де ніколи нїхто не лежав.

54 - І був день пятниця, а субота сьвітала.

55 - Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тіло Його.

56 - І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповіді.