WeBible

1 - Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.

2 - Знайшли ж камінь відкочений від гробу.

3 - І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.

4 - І сталось, як здумілись вони від сього, ось два Чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.

5 - Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?

6 - Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,

7 - глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути рознятим, і третього дня воскреснути.

8 - І згадали слова Його,

9 - і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.

10 - Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, шо оповідали перед апостолами се.

11 - І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.

12 - Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.

13 - І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.

14 - І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.

15 - І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.

16 - Очі в їх були вдержані, щоб не пізнали Його.

17 - Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?

18 - Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?

19 - І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всїм народом,

20 - як видали Його архиєреї та князї нащі на суд смертний і розпяли Його.

21 - Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третій се день іде сьогоднї, як се стало ся;

22 - тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі

23 - і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.

24 - І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так,, як і жінки казали; Його ж не бачили.

25 - І рече Він до них; о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!

26 - Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?

27 - І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, виясняв Їм у всіх писаннях про Него.

28 - І наближались до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далі.

29 - Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.

30 - І сталось, як сидів Він за столом а ними, взявши хліб, благословив, і переломивши, подав їм.

31 - їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.

32 - І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?

33 - І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайпять, і тих, що були з ними,

34 - як говорили: Що встав Господь справді і явив ся Симонові.

35 - І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.

36 - Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.

37 - Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.

38 - І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?

39 - Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.

40 - І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.

41 - Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?

42 - Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).

43 - І взявши, їв перед ними.

44 - Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законі Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.

45 - Тодї розкрив їм розум розуміти писання,

46 - і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;

47 - і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.

48 - Ви ж сьвідки сього.

49 - І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидіть у городі Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.

50 - І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.

51 - І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.

52 - Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;

53 - і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.