WeBible

1 - Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм:

2 - Жаль мені народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти;

3 - А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозі; деякі бо з них здалека поприходили.

4 - І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлібом у пустині?

5 - І питав їх: Скільки маєте хлібів? Вони ж кажуть: Сїм.

6 - І звелів Він народові сїдати на землі; і взявши сім хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клади перед народом.

7 - І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те.

8 - Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сім кошів.

9 - Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх.

10 - І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські.

11 - І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його.

12 - І зітхнувша Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака.

13 - І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік.

14 - І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї.

15 - І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового.

16 - І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо.

17 - І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаєте й не розумієте? Чи ще затверділе маєте серце ваше?

18 - Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте?

19 - Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять.

20 - Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм.

21 - І рече їм: Як же ви не розумієте?

22 - І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся.

23 - І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить.

24 - І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять.

25 - Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все.

26 - І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нікому в селї.

27 - І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, - кажуть люде?

28 - Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків.

29 - А він рече їм: Ви ж, хто скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос.

30 - І наказав їм, щоб нікому не казали про Него.

31 - І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третій день воскресне Він.

32 - І явно слово гляголав. І взявши Його Петр, почав докоряти Йому.

33 - Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче.

34 - І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слідом за мною.

35 - Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її.

36 - Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою?

37 - Або що дасть чоловік у замін душі своєї?

38 - Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.