WeBible

1 - Тоді прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:

2 - Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.

3 - Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?

4 - Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матір, і: Хто лає батька або матір, нехай умре смертю.

5 - Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,

6 - той може не поважати батька свого або матери своєї. І знівечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.

7 - Лицеміри, добре прорік про вас Ісаія, глаголючи:

8 - Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.

9 - Та марно вони поклоняють ся мені, навчаючи наук заповідей чоловічих.

10 - І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:

11 - Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст те сквернить чоловіка.

12 - Приступивши тоді ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?

13 - Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.

14 - Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.

15 - Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.

16 - Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?

17 - Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;

18 - а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.

19 - Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, бдуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.

20 - Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.

21 - Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.

22 - Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.

23 - Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.

24 - Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.

25 - Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи мені.

26 - Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.

27 - А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.

28 - Тоді озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.

29 - І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сів там.

30 - І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, німих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,

31 - так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.

32 - Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозі.

33 - І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?

34 - І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.

35 - І звелїв народові посідати на землї.

36 - І, взявши сім хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.

37 - І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.

38 - А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дітей.

39 - І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у гряниці Магдалські.