WeBible

1 - Як же настав ранок, зробили раду всі архиєреї й старші людські

2 - і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові.

3 - Тоді, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшині,

4 - кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що дам до того? ти побачиш.

5 - І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся.

6 - Архиєреї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се ціна крові.

7 - Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих.

8 - Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день.

9 - Тоді справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, ціну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля,

10 - і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь.

11 - Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.

12 - А, як винуватили Його архиєреї та старші, не відказував нічого.

13 - Тоді каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе?

14 - І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся.

15 - На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотіли.

16 - Мали ж тоді знаного вязника, на прізвище Вараву.

17 - Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа?

18 - Знав бо, що через зависть видали Його.

19 - Як же сидів він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через него.

20 - Архиєреї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили.

21 - Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву.

22 - Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на призвіще Христом ? Кажуть йому всі: Нехай буде рознятий.

23 - Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде рознятий.

24 - Бачивши ж Пилат, що нічого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.

25 - І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на діти наші.

26 - Тоді відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його.

27 - Тоді воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту.

28 - І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ;

29 - і, сплівши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на коліна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський!

30 - І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його.

31 - І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпятє.

32 - Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його,

33 - І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце,

34 - дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотів пити.

35 - Розпявши ж Його, поділили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Поділили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб.

36 - І, посідавши, стерегли Його там;

37 - і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.

38 - Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї.

39 - Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми,

40 - і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста.

41 - Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали:

42 - Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;

43 - Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його, казав бо: Я Син Божий.

44 - Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому.

45 - Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої.

46 - Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій. Боже мій, чом мене покинув єси?

47 - Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей.

48 - І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його.

49 - Останні ж казали: Нехай: побачимо, чи прийде Ілия спасати Його.

50 - Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа.

51 - І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;

52 - і гроби порозкривались; і многі тіла сьвятих усопших повставали,

53 - і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим.

54 - Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справді, Божий Син був сей.

55 - Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому.

56 - Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих.

57 - Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса.

58 - Сей, приступивши до Пилата просив тіла Ісусового. Тоді Пилат і звелїв оддати тіло.

59 - І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою,

60 - положив його у новім своїм гробі, що висік у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу одійшов.

61 - Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба.

62 - Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата,

63 - кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану.

64 - Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої.

65 - Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте.

66 - Вони ж, пійшовши, забезпечили гріб, запечатавши камінь, із сторожею.