WeBible

1 - Після сього було сьвято Жидівське, і прийшов Ісус у Єрусалим.

2 - У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейська Ветезда, з пятьма ходниками.

3 - В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води.

4 - Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю.

5 - Був же там один чоловік, що трийцять і вісім років був у недузї.

6 - Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?

7 - Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.

8 - Рече йому Ісус: Устань, візьми постіль твою, та й ходи!

9 - зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.

10 - І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.

11 - Відказав їм: Хто оздоровив мене, той мені сказав: Візьми постіль твою, та й ходи.

12 - Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постіль твою, та й ходи?

13 - Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місці тому.

14 - Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.

15 - Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.

16 - За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.

17 - Ісус же відказав їм: Отець мій досї робить і я роблю.

18 - За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.

19 - Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нічого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.

20 - Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому діла, щоб ви дивувались.

21 - Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлюе.

22 - Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,

23 - щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.

24 - Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має житте вічне, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.

25 - Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.

26 - Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,

27 - і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.

28 - Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,

29 - і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.

30 - Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.

31 - Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.

32 - Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченнє, котре про мене сьвідкує.

33 - Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правді.

34 - Я же не від чоловіка сьвідченнє приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.

35 - Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотіли повеселитись на часину сьвітлом його.

36 - Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті діла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.

37 - І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили;

38 - і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте.

39 - Прослідіть писання; бо ви думаєте в них життє вічне мати; й ті сьвідкують про мене.

40 - Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.

41 - Чести від людей не приймаю.

42 - Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.

43 - Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.

44 - Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а славу що від одного Бога, не шукаєте?

45 - Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте.

46 - Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав.

47 - Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете?