WeBible

1 - Маючи бо закон тінь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих.

2 - Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, ніякої совісти за гріхи, раз очистившись.

3 - А в них що-року (робить ся) спомни гріхів.

4 - Не можна бо щоб кров волова та козлина знимала гріхи.

5 - Тим же, входячи усьвіт, глаголе: "Жертви і приносу не схотів єси, тїло ж наготовив Мені єси.

6 - Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси.

7 - Тоді я сказав: Ось, ійду (у почині книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже."

8 - Сказавши вище: "Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотів єси, анї вподобав єси," котрі по закону приносять ся,

9 - потім рече: "Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже." Зносить перве, щоб друге поставити.

10 - По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового.

11 - І всякий же сьвященик стоїть що-дня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів.

12 - Він же, принісши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правиці Бога,

13 - дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг! Його.

14 - Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих.

15 - Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий; по реченому бо перше:

16 - "Се завіт, що завітувати му з ними після тих днів", глаголе Господь: "Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх,

17 - і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже."

18 - А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.

19 - Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,

20 - дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тілом своїм,

21 - і Єрея великого над домом Божим,

22 - приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;

23 - держімо непохибне визнаннє надії (вірен бо Той, хто обіцяв)

24 - і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,

25 - не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.

26 - Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи,

27 - а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що мав пожерти противників.

28 - Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:

29 - Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?

30 - Знаємо Того, хто промовив: "Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь"; і знов: "Господь судити ме людей своїх."

31 - Страшно впасти в руки Бога живого.

32 - Згадайте ж перші днї в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,

33 - то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.

34 - Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жалуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.

35 - Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.

36 - Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.

37 - Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся.

38 - "А праведний з віри жив буде," і: "Коли хто малодушен, не вподобав душа моя його."

39 - Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасеннє душі.