WeBible

1 - І поблагословив Бог Ноя й синів його, та й промовив: „Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю!

2 - І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші руки віддані вони.

3 - Усе, що плазує, що живе воно, — буде вам на їжу. Як зеле́ну ярину́ — Я віддав вам усе.

4 - Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати.

5 - А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жада́ти її, і з руки чоловіка, з руки ко́жного брата його Я буду жадати душу лю́дську.

6 - Хто виллє кров людську з люди́ни, то виллята бу́де його кров, бо Він учинив люди́ну за образом Божим.

7 - Ви ж плодіться й розмножуйтеся, роїться на землі та розмножуйтесь на ній!“

8 - І сказав Бог до Ноя та до синів його з ним, кажучи:

9 - „А Я, — ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим пото́мством по вас.

10 - І з кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби, і серед усієї зе́мної звірини́ з вами, від усіх, що виходять з ковчегу, до всієї земної звірини.

11 - І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не бу́де вже знищене водою пото́пу, і більш не буде пото́пу, щоб землю нищити“.

12 - І Бог промовляв: „Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління:

13 - Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею.

14 - І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка.

15 - І згадаю про Свого заповіта, що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі. І більш не буде вода для пото́пу, щоб вигубляти кожне тіло.

16 - І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі“.

17 - І сказав Бог до Ноя: „Це знак заповіту, що Я встановив поміж Мною й поміж кожним тілом, що воно на землі“.

18 - І були сини Ноєві, що вийшли з ковчегу: Сим, і Хам, і Яфе́т. А Хам — він був батько Ханаанів.

19 - Оці троє були сини Ноєві, і від них залю́днилася вся земля.

20 - І зачав був Ной, муж землі, садити виноград.

21 - І пив він вино та й упився, й обнажився в сере́дині свого намету.

22 - І побачив Хам, батько Ханаанів, наготу батька свого, та й розказав обом браттям своїм надво́рі.

23 - Узяли тоді Сим та Яфет одежину, і поклали обидва на плечі свої, і позадкува́ли, та й прикрили наготу батька свого. Вони відвернули дозаду обличчя свої, і не бачили наготи батька свого.

24 - А Ной ви́тверезився від свого вина, і довідався, що́ йому був учинив його син наймолодший.

25 - І сказав він: „Про́клятий будь Ханаан, — він буде рабом рабів своїм браттям!“

26 - І сказав він: „Благословенний Господь, Симів Бог, — і хай Ханаан рабом буде йому!

27 - Нехай Бог розпросто́рить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, — і нехай Ханаан рабом буде йому́!“

28 - А Ной жив по пото́пі триста літ і п'ятдесят літ.

29 - А всіх Ноєвих днів було́ дев'ятсот літ і п'ятдесят літ. Та й помер.