WeBible

1 - Бо цей Мелхиседе́к, цар Сали́му, священик Бога Всеви́шнього, що був стрів Авраама, як той вертався по пора́зці царів, і його поблагослови́в.

2 - Авраам відділив йому й десяти́ну від усього, — найперше бо він визначає „цар праведности“, а потім „цар Сали́му“, цебто „цар миру“.

3 - Він без ба́тька, без матері, без родово́ду, не мав ані поча́тку днів, ані кінця життя, уподо́бився Божому Сину, — пробуває священиком за́вжди.

4 - Побачте ж, який він великий, що йому й десятину з добичі найліпшої дав патріярх Авраам!

5 - Ті з синів Леві́євих, що свяще́нство приймають, мають заповідь — брати за Зако́ном десятину з наро́ду, цебто з братів своїх, хоч і вийшли вони з Авраамових сте́гон.

6 - Але цей, що не похо́дить з їхнього роду, десятину одержав від Авраама, і поблагословив того, хто обі́тницю мав.

7 - І без усякої супере́чки більший меншого благословляє.

8 - І тут люди смерте́льні беруть десяти́ну, а там той, про якого засвідчується, що живе.

9 - І, щоб сказати отак, через Авраама і Леві́й, що бере десятини, дав сам десятини.

10 - Бо ще в ба́тькових сте́гнах він був, коли стрів його Мелхиседе́к.

11 - Отож, коли б досконалість була через свяще́нство леви́тське, — бо люди Зако́на оде́ржали з ним, — то яка ще потреба була, щоб Інший Священик повстав за чином Мелхиседе́ковим, а не зватися за чином Ааро́новим?

12 - Коли бо свяще́нство зміняється, то з потреби буває переміна й Зако́ну.

13 - Бо Той, що про Нього говориться це, належав до іншого племени, з якого ніхто не ставав був до же́ртівника.

14 - Бож відо́мо, що Госпо́дь наш походить від Юди, а про це плем'я́, про свяще́нство його, нічого Мойсей не сказав.

15 - І ще більше відо́мо, коли повстає на подобу Мелхиседе́ка Інший Священик,

16 - що був не за зако́ном тілесної заповіді, але з сили незнища́льного життя.

17 - Бо свідчить: „Ти Священик навіки за чином Мелхиседе́ковим“.

18 - Попере́дня бо заповідь відкладається через не́міч її та некори́сність.

19 - Бо не вдоскона́лив нічого Зако́н. Запроваджена ж краща надія, що нею ми наближуємось до Бога.

20 - І поскільки воно не без клятви, —

21 - вони бо без клятви були́ священиками, Цей же з клятвою через Того, Хто говорить до Нього: „Клявся Госпо́дь — і не буде Він каятися: Ти Священик навіки за чином Мелхиседе́ковим“, —

22 - то постільки Ісус став запорукою кращого Заповіту!

23 - І багато було їх священиків, бо смерть боронила лишатися їм,

24 - але Цей, що навіки лишається, безперестанне Свяще́нство Він має.

25 - Тому може Він за́вжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він за́вжди живий, щоб за них заступи́тись.

26 - Отакий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлоби́вий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса́,

27 - що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше прино́сити жертви за власні гріхи, а потому за лю́дські гріхи, — бо Він це раз наза́вжди вчинив, принісши Само́го Себе.

28 - Зако́н бо людей ставить первосвящениками, що немочі мають, але слово клятви, що воно за Зако́ном, ставить Сина, Який досконалий навіки!