WeBible

1 - А Йов відповів та й сказав:

2 - „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!

3 - Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.

4 - Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?

5 - Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.

6 - І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.

7 - Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?

8 - Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.

9 - Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.

10 - Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.

11 - Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.

12 - Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

13 - Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л.

14 - А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!

15 - Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“

16 - Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...

17 - Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!

18 - Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!

19 - „Бог ховає синам його кривду Свою“ — та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!

20 - Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!

21 - Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

22 - Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?

23 - Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,

24 - діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.

25 - А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,

26 - та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.

27 - Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.

28 - Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?

29 - Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:

30 - що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!

31 - Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?

32 - І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.

33 - Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.

34 - І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“