WeBible

1 - Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.

2 - Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —

3 - його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.

4 - За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.

5 - Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.

6 - До снігу говорить Він: „Падай на землю!“ а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“

7 - Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.

8 - І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.

9 - Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.

10 - Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.

11 - Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,

12 - і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —

13 - він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.

14 - Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!

15 - Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?

16 - Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,

17 - ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?

18 - Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?

19 - Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.

20 - Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?

21 - І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.

22 - Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.

23 - Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.

24 - Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.