WeBible

1 - Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!

2 - Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

3 - так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.

4 - Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“ І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку.

5 - Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́.

6 - А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони.

7 - Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.

8 - Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене — та немає мене.

9 - Як хмара зникає й прохо́дить, так хто схо́дить в шео́л, не вихо́дить,

10 - не верта́ється вже той до дому свого́, та й його не пізнає вже місце його.

11 - Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі:

12 - Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив?

13 - Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“,

14 - то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене

15 - І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості.

16 - Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!

17 - Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?

18 - Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.

19 - Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою?

20 - Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м?

21 - І чому́ Ти не про́стиш мойого гріха́, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до по́роху ляжу, і Ти бу́деш шукати мене, — та немає мене“.