WeBible

1 - Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —

2 - Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.

3 - Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.

4 - Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,

5 - обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,

6 - у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.

7 - Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.

8 - І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,

9 - Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.

10 - Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!

11 - Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!

12 - Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —

13 - пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́

14 - Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.

15 - Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.

16 - І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,

17 - і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.

18 - І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.

19 - Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —

20 - душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.

21 - Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:

22 - Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —

23 - нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!

24 - Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!

25 - Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!

26 - Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.

27 - Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —

28 - нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;

29 - хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;

30 - хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.

31 - Бо Господь не наві́ки ж покине!

32 - Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,—

33 - бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.

34 - Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,

35 - щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,

36 - щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!

37 - Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?

38 - Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?

39 - Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.

40 - Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!

41 - підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!

42 - Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,

43 - закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

44 - закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.

45 - Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,

46 - наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,

47 - страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.

48 - Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.

49 - Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,

50 - аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —

51 - моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.

52 - Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,

53 - життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.

54 - Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „Вже погу́блений я!“

55 - Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,

56 - Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!

57 - Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“

58 - За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

59 - Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!

60 - Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,

61 - Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,

62 - мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.

63 - Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!

64 - Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

65 - Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!

66 - Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!