WeBible

1 - А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,

2 - та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.

3 - А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

4 - І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.

5 - А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

6 - Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.

7 - Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.

8 - І згадали вони ті слова́ Його!

9 - А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

10 - То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.

11 - Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.

12 - Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.

13 - І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.

14 - І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.

15 - І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.

16 - Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.

17 - І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“

18 - І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“

19 - І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.

20 - Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.

21 - А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.

22 - А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:

23 - вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.

24 - І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.

25 - Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!

26 - Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“

27 - І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.

28 - І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

29 - А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.

30 - І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.

31 - Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...

32 - І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“

33 - І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,

34 - які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.

35 - А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.

36 - І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“

37 - А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.

38 - Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?

39 - Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.

40 - І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.

41 - І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“

42 - Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.

43 - І, взявши, Він їв перед ними.

44 - І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.

45 - Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.

46 - І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,

47 - і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.

48 - А ви свідки того́.

49 - І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.

50 - І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

51 - І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.

52 - А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

53 - І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.