WeBible

1 - А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.

2 - І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.

3 - Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,

4 - та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.

5 - І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.

6 - А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.

7 - А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,

8 - чому й зветься те поле „полем крови“ аж до сьогодні.

9 - Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,

10 - і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.

11 - Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“ Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.

12 - Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.

13 - Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“

14 - А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.

15 - Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.

16 - Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.

17 - І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“

18 - Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.

19 - Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.

20 - А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.

21 - Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“.

22 - Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“

23 - А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“

24 - І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.

25 - А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“

26 - Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.

27 - Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.

28 - І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.

29 - І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“

30 - І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.

31 - А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.

32 - А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.

33 - І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,

34 - дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.

35 - А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.

36 - І, посідавши, стерегли́ Його там.

37 - І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.

38 - Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.

39 - А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,

40 - і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“

41 - Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:

42 - „Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!

43 - Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.

44 - Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.

45 - А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!

46 - А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“

47 - Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.

48 - А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.

49 - Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.

50 - А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.

51 - І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,

52 - і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,

53 - а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.

54 - А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“

55 - Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.

56 - Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.

57 - А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.

58 - Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.

59 - І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,

60 - і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.

61 - Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.

62 - А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,

63 - і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.

64 - Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.

65 - Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.

66 - І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.