WeBible

1 - А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов на́товп великий.

2 - І ось підійшов прокаже́ний, уклонився Йому та й сказав: „Коли, Господи, хочеш, — Ти можеш очистити мене!“

3 - А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: „Хо́чу, — будь чистий!“ І тієї хвилини очистився той від своєї прокази.

4 - І гово́рить до нього Ісус: „Гляди, — не розповіда́й ніко́му. Але йди, покажися священикові, та дар принеси́, якого Мойсей заповів, їм на свідо́цтво “.

5 - А коли Він до Капернау́му ввійшов, то до Нього набли́зився сотник, та й благати зачав Його,

6 - кажучи: „Господи, мій слуга лежить удома розсла́блений, і тяжко страждає“.

7 - Він говорить йому: „Я прийду́ й уздоро́влю його“.

8 - А сотник Йому відповів: „Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою. Та промов тільки слово, — і ви́дужає мій слуга!

9 - Бо й я — люди́на підвла́дна, і воякі́в під собою я маю; і одному кажу: піди — то йде він, а тому: прийди́ — і приходить, або рабо́ві своєму: зроби те — і він зро́бить“.

10 - Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: „Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшо́в був такої великої віри!

11 - Кажу́ ж вам, що багато-хто при́йдуть від сходу та за́ходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом.

12 - Сини ж Царства — повки́дані бу́дуть до те́мряви зо́внішньої — буде там плач і скре́гіт зубів“!

13 - I сказав Ісус сотникові: „Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться!“ І тієї ж години одужав слуга його.

14 - Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці.

15 - І Він доторкнувся руки її, — і гарячка покинула ту... І встала вона, та й Йому прислуго́вувала!

16 - А коли настав вечір, привели́ багатьох біснуватих до Нього, — і Він словом Своїм вигнав ду́хів, а недужих усіх уздорови́в,

17 - щоб спра́вдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: „Він узяв наші немочі, і неду́ги поніс“.

18 - А як угледів Ісус навко́ло Себе багато наро́ду, наказав перепли́нути на то́й бік.

19 - І приступив один книжник та й до Нього сказав: „Учителю, я піду́ за Тобою, хоч би куди ти пішов!“

20 - Промовляє до нього Ісус: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має де й голови́ прихили́ти“.

21 - А і́нший із у́чнів промовив до Ньо́го: „Дозволь мені, Господи, перше піти та ба́тька свого похова́ти“.

22 - А Ісус йому каже: „Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!“

23 - І коли Він до чо́вна вступив, за Ним увійшли Його у́чні.

24 - І ось буря велика зірва́лась на морі, аж чо́вен зачав залива́тися хви́лями. А Він спав.

25 - І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, — ги́немо!“

26 - А Він відповів їм: „Чого полохливі ви, маловірні?“ Тоді встав, заказав бурі й морю, — і тиша велика настала.

27 - А народ дивувався й казав: „Хто ж це такий, що ві́три та море слухня́ні Йому́?“

28 - І, як прибув Він на то́й бік, до землі Гадари́нської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних пече́р, дуже люті, так що ніхто не міг перехо́дити тією дорогою.

29 - І ось, вони стали кричати, говорячи: „Що́ Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?“

30 - А опо́даль від них пасся гурт великий свине́й.

31 - І просилися де́мони, кажучи: „Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свине́й“.

32 - А Він відповів їм: „Ідіть“. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, — і потопи́вся в воді.

33 - Пастухи ж повтікали; а коли прибули́ вони в місто, то про все розповіли́, і про біснуватих.

34 - І ось, усе місто вийшло назу́стріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю!