WeBible

1 - І побачив Валаам, що Господе́ві вгодно поблагословити Ізраїля, і не пішов, як кожного ра́зу, на ворожбу́, і звернув лице́ своє́ до пустині.

2 - І звів Валаам очі свої, та й побачив Ізраїля, що пробува́в за своїми племена́ми. І на ньому був Дух Божий!

3 - І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: „Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими,

4 - це мова того, хто слухається Божих слів, хто бачить виді́ння Всемогу́тнього, що падає він, але очі відкриті йому.

5 - Які, Якове, гарні намети твої, місця перебува́ння твойого, Ізраїлю!

6 - Вони розтягли́ся, немов ті долини, немов ті садки́ понад річкою, вони як дере́ва ало́йні, що Господь насадив, як ке́дри над во́дами!

7 - Вода потече з його відер, а насіння його — над великими во́дами. Його цар стане вищий за Аґаґа, і царство його піднесе́ться.

8 - Із Єгипту Бог вивів його, Він для нього — як міць однорожця! Поїсть він людей, що ворожі йому, і їхні кості потро́щить, а стрі́ли його поламає.

9 - Нахилився він, ліг, немов лев, і як леви́ця, — хто піді́йме його? Хто благословляє тебе — той благослове́нний, а хто проклинає тебе — той прокля́тий!“

10 - І запалав гнів Балаків на Валаама, і сплеснув він у долоні свої! І сказав Бала́к до Валаама: „Я покликав тебе прокля́сти ворогів моїх, а ти ось, благословляючи, поблагословив їх оце тричі!

11 - А тепер утікай собі до свого місця! Я сказав був: конче пошаную тебе, та ось стримав тебе Господь від пошани“.

12 - І сказав Валаа́м до Балака: „Чи ж не казав я також до посланці́в твоїх, яких послав ти до мене, говорячи:

13 - Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не змо́жу переступити наказу Господнього, щоб зробити добре чи зле з власної волі, — що́ казатиме Господь, те́ я буду говорити!

14 - А тепер я оце йду до народу свого́. Ходи ж, я звіщу́ тобі, що і зро́бить той народ твоєму народові на кінці днів“.

15 - І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: „Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими,

16 - мова того, хто слухається Божих слів, і знає думку Всевишнього, хто бачить виді́ння Всемогутнього, що падає він, але очі відкриті йому.

17 - Я бачу його, та не тепер, дивлюся на нього, та він не близьки́й! Сходить зоря́ он від Якова, і підіймається бе́рло з Ізраїля, — ламає він скроні Моава та че́репа всіх синів Сифа!

18 - І стане Едом за спа́дщину, і стане Сеїр за посілість своїх ворогів, а Ізраїль робитиме справи великі!

19 - І той запанує, хто з Якова, і вигубить рештки із міста“.

20 - І побачив він Амали́ка, і виголосив свою припові́стку пророчу й сказав: „Початок наро́дів — Амали́к, та загине напри́кінці й він!“

21 - І побачив він кенеянина, і виголосив свою приповістку пророчу й сказав: „Міцна́ ця оселя твоя, і поклав ти на скелі гніздо́ своє!

22 - Але ви́гублений буде Каїн, незаба́ром Ашшу́р поневолить тебе!“

23 - I він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: „О, хто ж буде жити, як зачне Бог робити оце?

24 - І кораблі припливуть від кіттеїв, і Ашшура впоко́рять, і Евера впокорять. Та загине напри́кінці й він!“

25 - І встав Валаам і пішов, та й вернувся до місця свого́. А Балак також пішов на дорогу свою.