WeBible

1 - При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —

2 - щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,

3 - щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,

4 - щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.

5 - Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,

6 - щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.

7 - Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.

8 - Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —

9 - вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.

10 - Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти !

11 - Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,

12 - живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу!

13 - Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.

14 - Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —

15 - сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,

16 - бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!

17 - Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:

18 - то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!

19 - Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!

20 - Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,

21 - на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:

22 - „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?

23 - Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!

24 - Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!

25 - І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!

26 - Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.

27 - Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,

28 - тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —

29 - за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,

30 - не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!

31 - І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —

32 - бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!

33 - А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“