WeBible

1 - І зняли́ся всі їхні збори, і повели до Пилата Його.

2 - І зачали оскаржа́ти Його й говорити: „Ми стверди́ли, що Цей ворохо́бить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, — Христос Цар“.

3 - І Пила́т запитав Його, кажучи: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він відказав йому в відповідь: „Сам ти кажеш“...

4 - І Пилат сказав первосвященикам та до народу: „Я не знахо́джу жо́дної провини в Цій Люди́ні“.

5 - А вони намагались, говорячи: „Він бунтує наро́д, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі“.

6 - А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: „Хіба Він галіле́янин?“

7 - І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебува́в тими днями.

8 - Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього ча́су бажав Його бачити, — багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.

9 - І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.

10 - І стояли тут первосвященики й книжники, та завзя́то Його оскаржували.

11 - Тоді Ірод із ві́йськом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобі́лу одіж, і відіслав до Пилата Його.

12 - І того дня стали Ірод із Пилатом за при́ятелів між собою, бо давніш ворожне́ча між ними була́.

13 - А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і наро́д,

14 - і промовив до них: „Привели́ ви мені Чоловіка Цього́, як того́, що бунтує наро́д. А ось я перед вами розвідав, — і не знахо́джу в Люди́ні Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржуєте.

15 - Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуго́вувало б, Він не вчинив.

16 - Отже я покараю Його й відпущу́“.

17 - Бо пови́нен був їм відпустити одно́го на свято.

18 - А наро́д став кричати й казати: Візьми Цього́, — відпусти ж нам Вара́вву!“

19 - А той за повста́ння одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язни́ці.

20 - І зно́ву сказав їм Пилат, хотячи́ відпустити Ісуса.

21 - Та кричали вони й говорили: „Розіпни, розіпни Його!“

22 - Він же втретє промовив до них: „Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуго́вувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу́“.

23 - А вони сильним криком свого домага́лися, та вимагали розп'я́сти Його. І взяв го́ру крик їхній та первосвящеників.

24 - І Пилат присудив, щоб було́, як просили вони:

25 - відпустив їм Вара́вву, поса́дженого за повста́ння та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...

26 - І як Його повели́, то схопи́ли якогось Си́мона із Кіріне́ї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!

27 - А за Ним ішов на́товп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.

28 - А Ісус обернувся до них та й промовив: „Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, — за собою ридайте й за ді́тьми своїми!

29 - Бо ось дні настають, коли скажуть: „Блаженні неплідні, та утро́би, які не родили, і груди, що не годували“.

30 - Тоді стануть казати гора́м: „Поспадайте на нас“, а узгі́р'ям: „Покрийте нас!“

31 - Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що́ буде сухому?“

32 - І вели́ з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.

33 - А коли прибули́ на те місце, що звуть „Черепо́вище“, розп'яли́ тут Його та злочинників, — одно́го право́руч, а одного ліво́руч.

34 - Ісус же промовив: „Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони!“ А як Його одіж ділили, то кидали же́реба.

35 - А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старши́ни, говорячи: „Він інших спасав, — нехай Сам Себе ви́зволить, коли Він Христос, Божий Обра́нець!“

36 - І вояки́ глузували з Нього: приступаючи, о́цет Йому подавали,

37 - і казали: „Коли Цар Ти Юдейський, — спаси Себе Сам!“

38 - Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: „Це — Цар Юдейський“.

39 - А один із розп'я́тих злочинників став зневажати Його й говорити: „Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!“

40 - Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: „Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?

41 - Але ми справедливо засу́джені, і належну заплату за вчинки свої беремо́, — Цей же жодного зла не вчинив“.

42 - І сказав до Ісуса: „Спогада́й мене, Господи, коли при́йдеш у Царство Своє!“

43 - І промовив до нього Ісус: „Попра́вді кажу́ тобі: ти бу́деш зо Мною сьогодні в раю́!“

44 - Наближалася шоста година, — і те́мрява стала по ці́лій землі аж до години дев'ятої.

45 - І сонце затьми́лось, і в храмі завіса роздерлась надво́є.

46 - І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!“ І це прорікши, Він духа віддав.

47 - Коли ж сотник побачив, що́ сталось, він Бога просла́вив, говорячи: „Дійсно праведний був Чоловік Цей!“

48 - І ввесь на́товп, який зійшовсь на видо́вище це, як побачив, що́ сталось, — бив у гру́ди себе та вертався.

49 - Усі ж знайо́мі Його й ті жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це.

50 - І ось муж, на ім'я́ йому Йо́сип, що був радником синедріону, люди́на шановна і праведна, —

51 - не пристав він до ради та чину їх, — із Аримате́ї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, —

52 - цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.

53 - І Йо́сип, знявши Його, обгорнув у полотно, і покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений, і що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.

54 - День той був Приготува́ння, і наставала субота.

55 - А жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідо́м, і вони бачили гро́ба, і як покладене тіло Його.

56 - Повернувшись, вони наготува́ли па́хощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.