Вислухай, Боже, мій голос, як ска́ржуся я, від стра́ху ворожого душу мою хорони!

Заховай мене від потає́много збору злочинців, від крику сваві́льців,

які нагостри́ли свого язика́, як меча, натягнули стрілу́ свою словом гірки́м,

щоб таємно стріляти в невинного, — вони нагло стріля́тимуть в нього, і не бу́дуть боятись!

У злій справі зміцня́ють себе, змовля́ються па́стки таємно розста́вити, кажуть: „Хто бу́де їх бачити?“

Вони кривди ховають. Загинемо, як за́дум їхній спо́вниться, бо нутро́ чоловіка та серце — глибоке!

Але́ вчинить Бог, що стріла́ на них стрі́лить, — і на́гло пора́нені будуть,

і вчинить, що їхній язик допаде́ться до них, — і будуть хита́ти головою усі, хто спогля́не на них!

І всі люди боятися будуть, і будуть розказувати про чин Бога, і ді́ло Його зрозуміють!

І праведний Господом бу́де раді́ти, і буде вдава́тись до Нього, і бу́дуть похва́лені всі простосе́рді!