WeBible

Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!

В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:

згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.

Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.

Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,

свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:

Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?

Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?

Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.

І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.

Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,

і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!

Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?

Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,

Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.

Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.

Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.

Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!

Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.

Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.