Але слухай но, Йо́ве, промови мої, і візьми́ до ушей всі слова́ мої.

Ось я уста свої відкрива́ю, в моїх устах говорить язик мій.

Простота́ мого серця — слова́ мої, і ви́словлять ясно знання́ мої уста.

Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього по́дих.

Якщо можеш, то дай мені відповідь, ви́шикуйсь передо мною, поста́вся!

Тож Божий і я, як і ти, — з глини ви́тиснений теж і я!

Ото страх мій тебе не настра́шить, і не буде тяжко́ю рука моя на тобі.

Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів:

„Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені!

Оце Сам Він причини на мене знахо́дить, уважає мене Собі ворогом.

У кайда́ни закув мої но́ги, усі стежки́ мої Він стереже“.

Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за люди́ну!

Чого Ти із Ним спереча́єшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає?

Бо Бог промовляє і раз, і два ра́зи, та люди́на не бачить того́:

у сні, у виді́нні нічно́му, коли міцний сой на людей напада́є, в дрімо́тах на ложі, —

тоді відкриває Він ухо людей, і настра́шує їх осторо́гою,

щоб відве́сти люди́ну від чину її́, і Він гордість від мужа ховає,

щоб від гро́бу повстримати душу його́, а живая його щоб не впала на ра́тище.

І карається хворістю він на посте́лі своїй, а в костя́х його сва́рка міцна́.

І жива його бри́диться хлібом, а душа його — стравою влю́бленою.

Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що пе́рше не видні були́.

І до гро́бу душа його збли́жується, а живая його — до померлих іде.

Якщо ж Ангол-засту́пник при нім, один з тисячі, щоб предста́вити люди́ні її правоту,

то Він буде йому милосердний та й скаже: „Звільни ти його, щоб до гро́бу не йшов він, — Я ви́куп знайшов“.

Тоді відмоло́диться тіло його, пове́рне до днів його ю́ности.

Він благатиме Бога, й його Собі Він уподо́бає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість.

Він диви́тиметься на людей й говоритиме: „Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.

Він викупив душу мою, щоб до гро́бу не йшла, і буде бачити світло живая моя“.

Бог робить це все дві́чі-три́чі з люди́ною,

щоб душу її відвернути від гро́бу, щоб він був освітлений світлом живих.

Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовля́тиму!

Коли маєш слова́, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправда́ння.

Якщо ні — ти послухай мене; помовчи, й я навчу́ тебе мудрости!“