Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.

Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.

Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.

Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.

Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!

Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.

Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.

Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.

Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.

Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.

Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.

Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.

Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.

Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.

У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.

Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!

Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.

Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.

Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.

Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.

Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.

Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.

Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.

Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.

Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.

Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.

Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.

Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.

Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.

Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.

Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.

Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.

За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.