Отож, святі брати́, учасники небесного покли́кання, уважайте на Апо́стола й Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса,

що вірний Тому́, Хто настанови́в Його, як був і Мойсей у всім домі Його,

бо гідний Він вищої слави понад Мойсея, поскільки будівни́чий має більшу честь, аніж дім.

Усякий бо дім хтось будує, а Той, хто все збудував, — то Бог.

І Мойсей вірний був у всім домі Його, як слуга, на свідоцтво того, що сказати повинно було́.

Христос же, як Син, у Його домі. А дім Його — ми, коли тільки відвагу й похвалу́ надії доде́ржимо певними аж до кінця.

Тому́ то, як каже Дух Святий: „Сьогодні, як голос Його ви почуєте,

не робіть затверді́лими ваших серде́ць, як під час наріка́нь, за дня випробо́вування на пустині,

де Мене випробо́вували отці ваші, Мене випробо́вували, і бачили працю Мою сорок років.

Через це Я розгнівався був на той рід і сказав: Постійно вони блу́дять серцем, вони не пізнали доріг Моїх,

тому́ Я присягнув у гніві Своїм, що вони до Мого́ відпочинку не вві́йдуть“!

Стережіться, брати́, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!

Але кожного дня заохочуйте один о́дного, доки зветься „Сьогодні“, щоб запеклим не став котри́й з вас через підступ гріха.

Бо ми стали учасниками Христа, коли тільки почате життя ми затри́маємо певним аж до кінця,

аж поки говориться: „Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших серде́ць, як під час наріка́нь“!

Котрі бо, почувши, розгнівали Бога? Чи не всі, хто з Єгипту вийшов з Мойсеєм?

На ко́го ж Він „гнівався був сорок ро́ків?“ Хіба не на тих, хто згрішив, що їхні „кості в пустині полягли?“

Проти ко́го Він „був присягався, що не вві́йдуть вони до Його відпочинку, „як не проти неслухняних?

І ми бачимо, що вони не змогли ввійти за невірство.