І говорив Елі́гу та й сказав:
2„Чи це полічив ти за право, як кажеш: „Моя праведність більша за Божу“?
3Бо ти говорив: „Що́ поможе тобі? Яку ко́ристь із цього я матиму більшу, аніж від свойого гріха́?“
4Я тобі відповім, а з тобою і ближнім твоїм.
5Подивися на небо й побач, і на хмари споглянь, — вони вищі за тебе.
6Як ти будеш грішити, що́ зробиш Йому? А стануть числе́нні провини твої, що́ ти вчиниш Йому?
7Коли праведним станеш, що́ даси ти Йому? Або що́ Він ві́зьме з твоєї руки?
8Для люди́ни, як ти, беззако́ння твоє, і для лю́дського сина твоя справедливість!
9Від бе́злічі гно́блення стогнуть вони, кричать від твердо́го плеча багатьох.
10Та не скаже ніхто: Де ж той Бог, що мене Він створив, що вночі дає співи,
11що нас над худобу земну́ Він навчає, і над птаство небесне вчиняє нас мудрими?
12Вони там кричать, але через бундю́чність злочинців Він відповіді не дає.
13Тільки марно́ти не слухає Бог, і Всемогу́тній не бачить її.
14Що ж тоді, коли кажеш: „Не бачив Його!“ Та є суд перед Ним, — і чекай ти його́!
15А тепер, коли гнів Його не покарав, і не дуже пізнав про глупо́ту,
16то нама́рно Йов уста свої відкриває та мно́жить слова́ без знання́“.