Ла́гідна відповідь гнів відверта́є, а слово вра́зливе гнів підійма́є.

Язик мудрих — то добре знання́, а уста́ нерозумних глупо́ту висло́влюють.

Очі Господні на кожному місці, — позира́ють на злих та на добрих.

Язик ла́гідний — то дерево життя, а лука́вство його — залама́ння на дусі.

Зневажає безумний напучення ба́тькове, а хто береже осторо́гу, стає розумніший.

Дім праведного — скарб великий, а в пло́ді безбожного — бе́злад.

Уста мудрих знання́ розсівають, а серце безглу́здих не так.

Жертва безбожних — оги́да для Господа, а молитва невинних — Його уподо́ба.

Господе́ві огида — дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає.

Люта кара на то́го, хто путь оставляє, а хто осторо́гу нена́видить, той умирає.

Шео́л й Аваддо́н перед Господом, — тим більше серця́ синів лю́дських!

Насмі́шник не любить карта́ння собі, — він до мудрих не пі́де.

Ра́дісне серце лице весели́ть, а при сму́тку серде́чному дух приголо́мшений.

Серце розумне шукає знання́, а уста безумних глупо́ту пасу́ть.

Нужде́нному всі́ дні лихі, кому ж добре на серці, у того гости́на постійно.

Ліпше мале у Господньому стра́ху, ані ж скарб великий, та триво́га при то́му.

Ліпша пожи́ва яри́нна, і при тому любов, аніж тучний віл, та нена́висть при то́му.

Гнівли́ва люди́на роздра́жнює сварку, терпели́ва ж у гніві вспоко́ює за́колот.

Дорога лінивого — то тернови́ння, а путь щирих — дорога гладка́.

Мудрий син тішить ба́тька свого́, а люди́на безумна пого́рджує матір'ю своєю́.

Глупо́та — то радість для нерозумного, а люди́на розумна дорогою про́стою ходить.

Ламаються за́думи з бра́ку пора́ди, при числе́нності ж ра́дників спо́вняться.

Радість люди́ні — у відповіді його уст, а слово на ча́сі своєму — яке воно добре!

Путь життя для премудрого — уго́ру, щоб відда́люватись від шео́лу внизу́.

Дім пишних руйнує Госпо́дь, але ста́вить межу́ для вдови.

Думки злого — оги́да для Господа, але чисті для Нього приє́мні слова́.

Заже́рливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки нена́видить, той буде жити.

Серце праведного розмірко́вує про відповідь, а у́ста безбожних вибри́зкують зло.

Далекий Господь від безбожних, але́ справедливих молитву Він чує.

Світло оче́й тішить серце, добра звістка підкрі́плює ко́сті.

Ухо, що навча́ння життя вислухо́вує, буде перебува́ти між мудрими.

Хто напу́чування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається осторо́ги, здобуде той розум.

Страх Господній — навча́ння премудрости, а перед славою — скромність іде́.