Безбожні втіка́ють, коли й не жену́ться за ними, а справедливий безпечний, немов той левчу́к.

Коли край провини́ться, то має багато воло́дарів, коли ж є люди́на розумна й знаю́ча, то де́ржиться довго.

Люди́на убога, що гно́бить нужде́нних, це зли́ва рвучка́, що хліба по ній не буває.

Ті, хто Зако́н залиша́є, хвалять безбожних, а ті, хто Зако́н береже, на них бу́ряться.

Люди лихі правосу́ддя не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють.

Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводоро́гий, хоч він і бага́ч.

Хто Зако́н береже́, розумний той син, а хто во́диться із гультяя́ми, засоро́млює ба́тька свого́.

Хто мно́жить лихва́рським відсо́тком багатство своє, той для то́го грома́дить його, хто ласкавий для бідних.

Хто відхи́лює вухо своє, щоб не слухати Зако́на, то буде оги́дна й молитва того.

Хто про́стих доводить блуди́ти дорогою зла, сам до ями своєї впаде́, а невинні пося́дуть добро.

Багата люди́на в оча́х своїх мудра, та розумний убогий розслі́дить її.

Велика пишно́та, як ті́шаться праведні, коли ж несправедливі зростають, то треба шукати люди́ну.

Хто ховає провини свої, тому́ не веде́ться, а хто признається та кидає їх, той буде поми́луваний.

Блаженна люди́на, що завжди оба́чна, а хто ожорсто́чує серце своє, той впадає в лихе.

Лев ричу́чий й ведмі́дь ненаже́рливий — це безбожний володар над людом убогим.

Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненави́сник заже́рливости буде мати дні довгі.

Люди́на, обтя́жена за душогу́бство, втікає до гро́бу, — нехай її не підпира́ють!

Хто ходить невинний, той буде спасе́ний, а криводоро́гий впаде́ на одній із дорі́г.

Хто землю свою обробля́є, той наси́титься хлібом, а хто за марно́тним жене́ться, наси́титься вбогістю.

Вірна люди́на багата на благослове́ння, а хто спішно збагачується, непокараним той не зали́шиться.

Увагу звертати на особу — не добре, бо й за кус хліба люди́на згріши́ть.

Завидю́ща люди́на спішить до багатства, і не знає, що при́йде на неї нужда́.

Хто напоумля́є люди́ну, той знахо́дить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лести́ть язиком.

Хто батька свого й свою матір грабує і каже: „Це не гріх“, той розбійнику друг.

Захла́нний викликує сварку, хто ж має наді́ю на Господа, буде наси́чений.

Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врято́ваний.

Хто дає немаю́чому, той недостатку не знатиме, хто́ ж свої очі ховає від нього, той зазна́є багато проклять.

Коли підійма́ються лю́ди безбожні, люди́на ховається, а як гинуть вони, то мно́жаться праведні.