Бо Царство Небесне подібне одно́му госпо́дареві, що вдо́світа вийшов згодити робітників у свій виноградник.
Згодившися ж він із робі́тниками по дина́рію за день, послав їх до свого виноградника.
А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,
та й каже до них: „Ідіть і ви до мого виноградника, і що́ буде належати, дам вам“.
Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.
А вийшовши коло години одина́дцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: „Чого тут стоїте́ цілий день безробітні?“
Вони кажуть до нього: „Бо ніхто не найняв нас“. Відказує їм: „Ідіть і ви в виноградник“.
Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: „Поклич робі́тників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших“.
І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по дина́рію.
Коли ж прийшли перші, то ду́мали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли́.
А взявши, вони почали́ наріка́ти на господаря,
кажучи: „Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спеко́ту“.
А він відповів і сказав до одно́го із них: „Не кривджу я, друже, тебе, — хіба не за динарія згодився зо мною?
Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому́ ось останньому, як і тобі.
Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хо́чу, зробити? Хіба око твоє за́здре від того, що я добрий?“
Отак будуть останні першими, а перші — останніми!“
Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьо́х, і на дорозі їм сповістив:
„Оце в Єрусалим ми йдемо́, — і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, — і засудять на смерть Його.
І поганам Його вони видадуть — на нару́гу та на катува́ння, і на розп'яття́, — але третього дня Він воскресне!“
Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось.
А Він їй сказав: „Чого хочеш?“ Вона каже Йому́: „Скажи, щоб оби́два сини мої ці сіли в Царстві Твоїм — право́руч один, і ліво́руч від Тебе один“.
А Ісус відповів і сказав: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму (або христи́тися хрищенням, що я ним хрищу́ся )?“ „Вони кажуть Йому: „Можемо“.
Він говорить до них: „Ви питимете Мою чашу (і бу́дете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся). А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вгото́вано“.
Як почули це де́сятеро, стали гніватися на обох тих братів.
А Ісус їх покликав і промовив: „Ви знаєте, що князі наро́дів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.
Не так буде між вами, але́ хто великим із вас хоче бути, — хай буде слугою він вам.
А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде він вам за раба.
Так само й Син Лю́дський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!
Як вони ж з Єрихо́ну вихо́дили, за Ним ішов на́товп великий.
І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: „Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!“
Наро́д же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: „Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!“
Ісус же спинився, — покликав їх та й сказав: „Що́ хочете, щоб Я вам зробив?“
Вони Йому кажуть: „Господи, — нехай нам розкриються очі!“
І змилосе́рдивсь Ісус, доторкнувся до їхніх оче́й, — і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.
