то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
Тене́та шео́лу мене оточили, і па́стки смертельні мене попере́дили.
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
