Співайте Богові, нашій тверди́ні, покли́куйте Богові Якова,

заспівайте пісню, і заграйте на бу́бні, на ци́трі приємній із гу́слами,

засурмі́ть у сурму́ в новомі́сяччя, на по́вні в день нашого свята,

бо це право Ізраїлеві, Зако́н Бога Якова!

На сві́дчення в Йо́сипі Він учинив його, як пішов був на землю єгипетську. Почув був там мову, якої не знав:

„Раме́на його Я звільнив з тягару́, від коша́ його ру́ки звільнились.

Ти був кликав у недолі, — й я ви́дер тебе, Я відповідаю тобі в укритті громові́м, Я ви́пробував був тебе над водою Мери́ви. Се́ла.

Слухай же ти, Мій наро́де, і хай Я засві́дчу тобі, о Ізраїлю, — коли б ти послухав Мене:

нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому!

Я — Господь, Бог твій, що з кра́ю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста — і Я їх напо́вню!

Але́ Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною Ізра́їль, —

і Я їх пустив ради впе́ртости їхнього серця, — нехай вони йдуть за своїми пора́дами!

Коли б Мій наро́д був послухав Мене, коли б був Ізраїль ходив по доро́гах Моїх,

ще мало — і Я похили́в би був їхніх ворогів, і руку Свою поверну́в би був Я на проти́вників їхніх!

Ненави́сники Господа йому б покори́лись, — і був би навіки їхній час,

і Я жи́ром пшениці його годува́в би, і медом із скелі тебе б насища́в!“