Браття, бажа́ння мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасі́ння.

Бо я свідчу їм, що вони мають ре́вність про Бога, але не за розумом.

Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій.

Бо кінець Зако́ну — Христос на праведність кожному, хто вірує.

Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що „люди́на, яка його виконує, буде ним жити“.

А про праведність, що від віри, говорить так: „Не кажи в своїм серці: Хто вийде на небо?“ цебто зве́сти додолу Христа,

або: „Хто зі́йде в безодню?“ цебто ви́вести з мертвих Христа.

Але що каже ще? „Бли́зько тебе слово, — в устах твоїх і в серці твоїм“, цебто слово віри, що його проповідуємо.

Бо коли ти уста́ми своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,

бо серцем віруємо для праведности, а устами іспові́дуємо для спасі́ння.

Каже бо Писа́ння: „Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоро́млений“.

Бо нема різниці поміж юдеєм та ге́лленом, бо той же Госпо́дь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його.

Бо „кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасе́ний“.

Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?

І як будуть проповідувати, коли не будуть по́слані? Як написано: „Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра́“.

Але не всі послухались Єва́нгелії. Бо Ісая каже: „Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?“

Тож віра від слу́хання, а слу́хання через Слово Христо́ве.

Та кажу́: Чи не чули вони? Отож: „По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова́ в кінці світу!“

Але кажу́: Чи Ізраїль не знав? Перший Мойсей говорить: „Я викличу заздрість у вас ненаро́дом, — роздражню́ вас нерозумним народом“.

А Ісая сміли́во говорить: „Знайшли Мене ті, хто Мене не шукав, відкрився Я тим, хто не питався про Мене!“

А про Ізраїля каже: „Я руки Свої цілий день простягав до людей неслухня́них і суперечних!“