WeBible

Примхли́вий шукає сваволі, стає проти всього розумного.

Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.

З прихо́дом безбожного й га́ньба приходить, а з легкова́женням — сором.

Слова́ уст люди́ни — глибока вода, джерело премудрости — бризкотли́вий поті́к.

Не добре вважа́ти на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.

Уста́ нерозумного тя́гнуть до сварки, а слова́ його кличуть бійки́.

Язик нерозумного — загибіль для нього, а уста його — то тене́та на душу його.

Слова обмо́вника — мов ті присма́ки, і вони сходять у нутро утро́би.

Теж недбалий у праці своїй — то брат марнотра́тнику.

Господнє Ім'я́ — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.

Маєток багатому — місто тверди́нне його, і немов міцний мур ув уяві його.

Перед загибіллю серце люди́ни висо́ко несеться, перед славою ж — скромність.

Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупо́та та сором йому!

Дух дійсного мужа вино́сить терпі́ння своє, а духа приби́того хто піднесе́?

Серце розумне знання́ набуває, і вухо премудрих шукає знання́.

Дару́нок люди́ни виводить із у́тиску, і провадить її до великих людей.

Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але при́йде противник його та й дослі́дить його.

Жереб перериває сварки́, та відділює сильних один від одно́го.

Розлючений брат протиставиться більше за місто тверди́нне, а сварки́, — немов за́суви за́мку.

Із плоду уст люди́ни наси́чується її шлунок, вона наси́чується плодом уст своїх.

Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.

Хто жінку чесно́тну знайшов, знайшов той добро́, і милість отримав від Господа.

Убогий говорить блага́льно, багатий же відповідає зухва́ло.

Є товариші на розбиття́, та є й при́ятель, більше від брата прив'я́заний.