WeBible

Мудрість свій дім збудувала, сім стовпі́в своїх ви́тесала.

Зарізала те, що було на зарі́з, змішала вино своє, і трапе́зу свою пригото́вила.

Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висо́тах міськи́х:

„Хто бідний на розум, хай при́йде сюди,“ а хто нерозумний, говорить йому:

„Ходіть, споживайте із хліба мого́, та пийте з вина, що його́ я змішала!

Покиньте глупо́ту — і будете жити, і ходіте дорогою розуму!“

Хто карта́є насмішника, той собі га́ньбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.

Не доріка́й пересмі́шникові, щоб тебе не знена́видів він, ви́картай мудрого — й він покохає тебе.

Дай мудрому — й він помудріє іще, навчи праведного — і прибі́льшить він мудрости!

Страх Госпо́дній — початок премудрости, а пізна́ння Святого — це розум,—

бо мною помно́жаться дні твої, і додаду́ть тобі ро́ків життя.

Якщо ти змудрів — то для себе змудрів, а як станеш насмі́шником, сам понесе́ш!

Жінка безглу́зда крикли́ва, нерозумна, і нічого не знає!

Сідає вона на сидінні при вході до дому свого́, на висо́костях міста,

щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю просту́є:

„Хто бідний на розум, хай при́йде сюди,“ а хто нерозумний, то каже йому́:

„Вода кра́дена — солодка, і приє́мний прихо́ваний хліб“.

І не відає він, що самі́ там мерці́, у глиби́нах шео́лу — запро́шені нею!