Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
2Нехай скаже Ізраїль, бо навіки Його милосердя!
3Нехай скаже дім Ааро́нів, бо навіки Його милосердя!
4Нехай скажуть ті, хто бої́ться Господа, бо навіки Його милосердя!
5У тісно́ті я кли́кав до Господа, — і просто́ром озвався до мене Госпо́дь!
6Зо мною Господь — не боюся ніко́го, що зро́бить люди́на мені?
7Господь серед тих, що мені помагають, — і побачу загибіль своїх ненави́сників.
8Краще вдаватись до Господа, ніж наді́ятися на люди́ну,
9краще вдаватись до Господа, ніж наді́ятися на вельмо́жних!
10Всі наро́ди мене оточи́ли, — я ж Господнім Ім'я́м їх понищив!
11Оточи́ли мене й обступили мене, — я ж Господнім Ім'я́м їх понищив!
12Оточили мене немов бджо́ли, та погасли вони, як терно́вий огонь, — я бо Господнім Ім'я́м їх понищив!
13Дошкульно попхну́в ти мене на паді́ння, — та Господь спас мене́!
14Господь моя сила та пісня, і став Він спасі́нням мені!
15Голос співу й спасі́ння в наметах між пра́ведників: „Госпо́дня прави́ця виконує чу́да!
16Правиця Господня підно́ситься, прави́ця Господня вико́нує чу́да!“
17Не помру́, але жи́тиму, і буду звіщати про чи́ни Господні!
18Покара́ти мене — покарав був Госпо́дь, та смерти мені не завдав.
19Відчиніте мені брами правди, — я ними ввійду́, буду сла́вити Господа!
20„Це брама Господня, — праведники в неї вхо́дять“.
21Я буду хвалити Тебе, бо озвався до мене, і став Ти спасі́нням мені!
22Камінь, що його будівни́чі відки́нули, той нарі́жним став каменем, —
23від Господа ста́лося це, і дивне воно в очах наших!
24Це день, що його́ створи́в Господь, — радіймо та тішмося в нім!
25Про́симо, Господи, — спаси! Про́симо, Господи, — пощасти́!
26Благословен, хто гряде́ у Господнє Ім'я́! Благословляємо вас із Господнього дому!
27Господь — Бог, і зася́яв Він нам. Прив'яжі́те святковую жертву шнура́ми аж до нарі́жників же́ртівника!
28Ти мій Бог, і я бу́ду Тебе прославля́ти, мій Боже, я буду Тебе велича́ти!
29Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!