Але слухай но, Йо́ве, промови мої, і візьми́ до ушей всі слова́ мої.
Ось я уста свої відкрива́ю, в моїх устах говорить язик мій.
Простота́ мого серця — слова́ мої, і ви́словлять ясно знання́ мої уста.
Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього по́дих.
Якщо можеш, то дай мені відповідь, ви́шикуйсь передо мною, поста́вся!
Тож Божий і я, як і ти, — з глини ви́тиснений теж і я!
Ото страх мій тебе не настра́шить, і не буде тяжко́ю рука моя на тобі.
Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів:
„Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені!
Оце Сам Він причини на мене знахо́дить, уважає мене Собі ворогом.
У кайда́ни закув мої но́ги, усі стежки́ мої Він стереже“.
Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за люди́ну!
Чого Ти із Ним спереча́єшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає?
Бо Бог промовляє і раз, і два ра́зи, та люди́на не бачить того́:
у сні, у виді́нні нічно́му, коли міцний сой на людей напада́є, в дрімо́тах на ложі, —
тоді відкриває Він ухо людей, і настра́шує їх осторо́гою,
щоб відве́сти люди́ну від чину її́, і Він гордість від мужа ховає,
щоб від гро́бу повстримати душу його́, а живая його щоб не впала на ра́тище.
І карається хворістю він на посте́лі своїй, а в костя́х його сва́рка міцна́.
І жива його бри́диться хлібом, а душа його — стравою влю́бленою.
Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що пе́рше не видні були́.
І до гро́бу душа його збли́жується, а живая його — до померлих іде.
Якщо ж Ангол-засту́пник при нім, один з тисячі, щоб предста́вити люди́ні її правоту,
то Він буде йому милосердний та й скаже: „Звільни ти його, щоб до гро́бу не йшов він, — Я ви́куп знайшов“.
Тоді відмоло́диться тіло його, пове́рне до днів його ю́ности.
Він благатиме Бога, й його Собі Він уподо́бає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість.
Він диви́тиметься на людей й говоритиме: „Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.
Він викупив душу мою, щоб до гро́бу не йшла, і буде бачити світло живая моя“.
Бог робить це все дві́чі-три́чі з люди́ною,
щоб душу її відвернути від гро́бу, щоб він був освітлений світлом живих.
Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовля́тиму!
Коли маєш слова́, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправда́ння.
Якщо ні — ти послухай мене; помовчи, й я навчу́ тебе мудрости!“
