І говорив Господь Йову й сказав:
„Чи буде ставати на прю з Всемогутнім огу́дник? Хто сперечається з Богом, хай на це відповість!“
І Йов відповів Господе́ві й сказав:
„Оце я знікче́мнів, — що ж маю Тобі відповісти? Я кладу́ свою руку на уста свої.
Я раз говорив був, і вже не скажу́, а вдруге — і більш не дода́м“!
І відповів Господь Йову із бурі й сказав:
„Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на: Я буду питати тебе, — ти ж поя́снюй Мені!
Чи ти хочеш пору́шити право Моє, винува́тити Мене, щоб опра́вданим бути?
Коли маєш раме́но, як Бог, і голосом ти загрими́ш, немов Він,
то окрась Ти себе пишното́ю й вели́чністю, зодягни́ся у славу й красу́!
Розпоро́ш лютість гніву свого́, і поглянь на все горде — й прини́зь ти його́!
Поглянь на все горде — й його впокори́, поспиха́й нечестивих на їхньому місці,
поховай їх у по́росі ра́зом, а їхні обличчя обви́й в укритті́.
Тоді й Я тебе сла́вити буду, як правиця твоя допоможе тобі!
А ось бегемо́т , що його Я створив, як тебе, — траву, як худо́ба велика, він їсть.
Ото сила його в його сте́гнах, його ж мі́цність — у м'я́зах його живота́.
Випросто́вує він, немов ке́дра, свойо́го хвоста́, жили сте́гон його поспліта́лись.
Його кості — немов мідяні оті ру́ри, костома́хи його — як ті пру́ття залізні.
Голова оце Божих доріг; і тільки Творе́ць його може зблизи́ти до нього меча.
Бо гори прино́сять поживу йому, і там гра́ється вся звірина́ польова́.
Під ло́тосами він виле́жується, в укритті́ очере́ту й болота.
Ло́тоси тінню своєю вкривають його, топо́лі поточні його обгорта́ють.
Ось підійма́ється рі́чка, та він не боїться її, він безпечний, хоча б сам Йорда́н йому в па́щу впливав!
Хто може схопи́ти його в його о́чах, гака́ми ніздрю́ продіра́вити?
Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців-ханане́їв?
Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
