WeBible

Які любі осе́лі Твої, Господи Савао́те!

Зату́жена та омліва́є душа моя за подві́р'ями Господа, моє серце та тіло моє линуть до Бога Живо́го!

І пташка знахо́дить домі́вку, і кубло́ собі ла́стівка, де кладе пташеня́та свої, при жертівниках Твоїх, Господи Саваоте, Ца́рю мій і Боже мій!

Блаже́нні, хто ме́шкає в домі Твоїм, — вони будуть пові́ки хвали́ти Тебе́! Се́ла.

Блаже́нна люди́на, що в Тобі має силу свою́, блаженні, що в їхньому серці дороги до Те́бе,

ті, що через долину Плачу́ перехо́дять, чинять її джерело́м, — і дощ ранній дає благослове́ння!

Вони ходять від сили до сили, і показуються перед Богом у Сіоні.

Господи, Боже Саваоте, — послухай молитву мою, почуй, Боже Яковів! Се́ла.

Щите наш, — поглянь же, о Боже, і придиви́сь до обличчя Свого помаза́нця!

Ліпший бо день на подві́р'ях Твоїх, аніж тисяча в іншому місці, — я б вибрав сиді́ти при порозі дому Бога мого, аніж жити в наме́тах безбожности!

Бо сонце та щит — Господь, Бог! Господь дає ми́лість та славу, добра не відмовля́є усім, хто в неви́нності хо́дить.

Господи Савао́те, — блаже́нна люди́на, що на Тебе наді́ється!