Ти вподо́бав Собі Свою землю, о Го́споди, долю Якову Ти поверну́в,

Ти провину наро́ду Свого прости́в, увесь гріх їхній покри́в! Се́ла.

Ти гнів Свій увесь занеха́в, Ти повстри́мав Свій гнів від палю́чої лю́тости!

Поверни нас до Себе, о Боже нашого спасі́ння, а Свій гнів проти нас поторо́щ!

Чи навіки Ти гні́ватись будеш на нас, і протя́гнеш Свій гнів з роду в рід?

Отож, Ти ожи́виш нас зно́ву, — і буде радіти наро́д Твій Тобою!

Покажи нам, о Господи, милість Свою, і подай нам спасі́ння Своє,

нехай я почую, що каже Бог, Господь, бо говорить Він „Мир!“ наро́дові Своєму й Своїм святим, і нехай до безу́мства вони не верта́ються!

Справді, спасі́ння Його близьке́ тим, хто боїться Його, щоб слава Його́ була в нашій землі.

Милість та правда спіткаються, справедливість та мир поцілуються,

правда з землі вироста́є, а справедливість із небе́с визира́є.

І Господь дасть добро, а земля наша дасть урожай свій.

Справедливість ходитиме перед обличчям Його, і кро́ки свої на дорогу поставить.