Отож, що́ має більшого юдей, або яка ко́ристь від обрі́зання?
Багато, на всякий спосіб, а насамперед, що їм довірені були́ Слова́ Божі.
Бо що ж, що не вірували деякі? Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу?
Зо́всім ні! Бож Бог правдивий, а кожна люди́на неправдива, як написано: „Щоб був Ти ви́правданий у словах Своїх, і переміг, коли будеш судитися“.
А коли наша неправедність виставляє праведність Божу, то що скажемо? Чи ж Бог несправедгливий, коли гнів виявляє? Говорю́ по-лю́дському.
Зо́всім ні! Бож як Бог судитиме світ?
Бо коли Божа правда через мою неправду збі́льшилась на славу Йому, пощо судити ще й мене, як грішника?
І чи не так, як нас лають, і як деякі гово́рять, ніби ми кажемо: „Робімо зле, щоб вийшло добре?“ Справедливий о́суд на таких!
То що ж? Маємо перевагу? Анітро́хи! Бож ми перед тим довели́, що юдеї й ге́ллени — усі під гріхом,
як написано: „Нема праведного ані о́дного;
нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би, —
усі повідступа́ли, ра́зом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одно́го!
Гріб відкритий — їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губа́х,
уста́ їхні повні прокляття й гірко́ти!
Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати,
руїна та злидні на їхніх дорогах,
а дороги миру вони не пізнали!
Нема страху Божого перед очима їхніми“.
А ми знаємо, що скільки гово́рить Зако́н, він говорить до тих, хто під Зако́ном, щоб замкнути всякі уста́, і щоб став увесь світ винний Богові.
Бо жодне тіло ділами Зако́ну не ви́правдається перед Ним, — Зако́ном бо гріх пізнається.
А тепер, без Зако́ну, праведність Божа з'вилась,про яку свідчать Зако́н і Пророки.
А Божа праведність через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає,
бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави,
але дарма́ виправдуються Його благода́ттю, через відку́плення, що в Ісусі Христі,
що Його Бог дав у жертву прими́рення в крові Його через віру, щоб виявити Свою праведність через відпу́щення давніше вчинених гріхів,
за довготерпі́ння Божого, щоб виявити Свою праведність за теперішнього ча́су, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса.
Тож де похвальба́? Виключена. Яким зако́ном? Законом діл? Ні, але зако́ном віри.
Отож, ми визнаємо, що люди́на виправдується вірою, — без діл Зако́ну.
Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для поган? Так, і для поган,
бо є один тільки Бог, що ви́правдає обрізання з віри й необрізання через віру.
Тож чи не нищимо ми Зако́на вірою? Зо́всім ні, — але зміцнюємо Зако́на.
