Що ж, скажемо, знайшов Авраа́м, наш отець за тілом?
Бо коли Авраам ви́правдався діла́ми, то він має похвалу, та не в Бога.
Що бо Писа́ння говорить? „Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність“.
А заплата викона́вцеві не рахується з милости, але з обов'язку.
А тому́, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність.
Як і Давид називає блаженною люди́ну, якій рахує Бог праведність без діл:
„Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи.
Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха́!“
Чи ж це блаже́нство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що „віра залічена Авраамові в праведність“.
Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні!
І прийняв він ознаку обрізання, — печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність,
і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.
Бо обі́тницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Зако́ном, але праведністю віри.
Бо коли спадкоємці ті, хто з Зако́ну, то спорожніла віра й зні́вечилась обі́тниця.
Бо Зако́н чинить гнів; де ж немає Закону, немає й пере́ступу.
Через це з віри, щоб було з милости, щоб обі́тниця певна була всім нащадкам, не тільки тому́, хто з Закону, але й тому́, хто з віри Авраама, що отець усім нам,
як написано: „Отцем багатьох наро́дів Я поставив тебе,“ — перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.
Він — проти надії — увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: „Таке числе́нне буде насіння твоє!“
І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утро́би Сариної за змертвілу,
і не мав сумніву в обі́тницю Божу через недові́рство, але зміцни́вся в вірі, і віддав славу Богові,
і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв.
Тому й „залічено це йому в праведність“.
Та не написано за нього одно́го, що залічено йому,
а за нас, — залі́читься й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,
що був виданий за наші гріхи, і воскрес для ви́правдання нашого.
